Бібліотечна планета

Пам'яті Феодосія Рогового

Не скажу нового –
Знаєш сам, читачу:
Кожен з нас від роду
Має свою вдачу:
Тому якби панства,
Тій – ходити в злоті…
А моє багатство –
Ось, в моїм блокноті…
Ф. Роговий

Сьогодні, 27 липня 2020 року,  виповнилося б 95 років від дня народження відомого українського письменника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Феодосія Рогового.

         «Митець вродженої професійної чесності», «приклад незламної боротьби», який «органічно не терпить фальші ніде і ні в чому - ні в людині, ні в оцінці життєвих явищ, ні в літературі», - так літературні критики оцінювали нашого земляка.

Олесь Гончар писав про літературну спадщину Феодосія Рогового: «Твори такого рівня, такого зрілого роздуму не часто з'являються в літературі». Видатний майстер слова Юрій Мушкетик згадував, що «письменник жив важко, уболівав за всіх, усе брав близько до серця: і перекаламучений Дніпро, і забур'янене поле, і спустошені людські душі».

 Життя Феодосія Рогового – то яскравий приклад духовної стійкості та незламності, коли людина, відхиливши легкий вибір, стає на важку  дорогу пошуків істини і готова платити високу ціну за свої принципи. Але без того життя, яке йому випало, мабуть, не було б таких його творів, чесних, правдивих, відвертих.

 Твори Феодосія Рогового займають гідне місце серед надбань української літератури. Їм властиві прямота, вболівання за долю народу, рідної мови, за розквіт української нації.

Феодосію Роговому пощастило в одному – він має надійного спадкоємця не тільки  роду, а й  літературної діяльності, сина Юрія Рогового.

 Знаковими подіями в сучасному літературному просторі стали книжки, підготовлені до друку та опубліковані (нерідко за власні кошти) стараннями й зусиллями письменника Юрія Рогового. Це насамперед «Довга дорога до „Свята…” (Слово для Батька)» (Луганськ : Книжковий світ, 2000); «Роса в червону ніч» (Полтава : Дивосвіт, 2006); листи Феодосія Рогового «Удосвіта, коли не спалось» (Полтава : Дивосвіт, 2009); зі щоденників і записників Феодосія Рогового 1954–1992 рр. – «Я світові потрібен як приклад, як можливість» (Полтава : Дивосвіт, 2009); збірка оповідань «Задумані вікна» (Полтава : Дивосвіт, 2015); три романи – «Свято останнього млива», «Зрушені люди», «Гріх без прощення» – у книжці «Свято останнього млива» (Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2015).

 Тож згадаємо в сьогоднішній день нашого земляка Феодосія Кириловича Рогового добрим словом. Проста людина, гарний учитель, але зумів своїми чеснотами і літературним талантом  прославити Глобинщину та стати в один ряд з іншими нашими знаменитими земляками, яких будуть пам'ятати та згадувати  ще багато поколінь.

 Читаймо книги Феодосія Рогового. Цим ми продовжимо пам'ять про нього.