Книга, про яку говорить Україна в 2020 році
Софія Андрухович «АМАДОКА»
«Амадо́ка» —
третій роман Софії Андрухович, виданий 2020 року «Видавництвом Старого Лева». Авторка писала роман протягом трьох років, від моменту задуму
до реалізації ідеї пройшло 6 років. Оформленням книжки займалася Творча майстерня «Аґрафка».
Після тяжкого
поранення в ході російсько-української
війни на сході України головний герой роману втрачає пам'ять. Його
понівечене обличчя ніхто не може впізнати. Потрапивши до клініки, чоловік не
мав жодних документів.
В такому стані повної амнезії та
невпізнанності його знаходить жінка, яка вважає його своїм загубленим на війні
чоловіком і намагається відродити чи принаймні вибудувати наново його пам'ять. Назва роману відсилає до легендарного озера, яке, за Геродотом,
знаходилося на теренах теперішньої України. Озеро Амадока протягом
століть відтворювалося картографами, аж поки врешті не зникло без сліду.
Авторка роману задається питанням про
безслідне (чи не зовсім) зникнення цілих світів культури на кшталт єврейського
світу в Україні до голокосту чи культурного українського життя до
винищення української інтелігенції в 1920-ті та 1930-ті роки.
Три частини, три складні теми: АТО, Голокост і
Розстріляне Відродження; багато метафор, доль, які якимось чином змотані у
клубок, хоча існують у різному часі і просторі.
Головний
символ роману Амадока «найбільше озеро Европи, якого немає». Озеро, що
позначали на стародавніх картах на межі Волині і Поділля, зникло безвісти як і
тисячі, мільйони людей на війні, під час сталінських репресій, Голокосту. Хтось
має відчути і розказати їхні історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар