Слово про Батька
/до 95-річчя з дня народження Феодосія Рогового/
До
вашої уваги – продовження інтерв'ю з нагоди 95 –річчя з дня народження
видатного українського письменника, нашого земляка Феодосія Рогового з його
сином Юрієм Роговим.
7. Як вам вдається писати хоку?
Тривірші-хоку «прийшли» до мене порівняно недавно: перша
книжечка із ними «Мірило часу» зʼявилася в 2007 році… А прийшов я до них,
дякуючи майже випадковій моїй зацікавленості книжечкою «Місяць над Фудзі» у
перекладі Омеляна Масикевича ста японських хокку (таке первісне написання назви
цих мініатюр). Цікава сама історія появи цієї книги у нашій бібліотеці: її
придбав Батько в далекому 1971 році, будучи у Києві. Цю книгу вони придбали
разом із Григором Тютюнником. До речі, сам Григір писав в одному із листів, що йому хочеться написати «щось
маленьке-маленьке»… Можливо, він мав на увазі саме «тривірші-хокку».
…А тривірші-хоку – «приходять» самі, як би це дивно, можливо,
комусь не видавалось. Людський мозок працює постійно – треба лише знайти (внутрішню)
потрібну «хвилю». Та то вже не моя справа… Чия – не відаю-не знаю.
8. Як до них ставився батько?
Зрозуміло, що Батько ніколи не бачив їх у моєму
написанні. На жаль…Тепер вийшло вже одинадцять книжечок хоку. Кілька ще чекають
видання… Проблема у грошах – на учительську пенсію багато не видаси… Хоча
загалом мною на сьогодні вже видано 29
книг. Кілька – за рахунок державних програм (3-4).
9. Ви колекціонуєте «Кобзарі». Це
батькова ідея, чи ваша?
Тут важко щось сказати певне. Звичайно,
він старший і тому найвірогідніше, що перші «Кобзарі» придбані ним. Далі і я
підхопив цю традицію… Справа в тому, що й тепер різні видання цієї книги
публікують різні тексти творів Тараса Шевченко, як не дивно це звучить. Це –
звичайна практика різних видавництв ще з часів СРСР. Тим більше, що ілюстрації
в оформленні книг різні. Батьковий улюблений «Кобзар» - із фото українських
вишитих рушників. Їх на
тепер тридцять з чимось. Останнім часом відсутність грошей і моя фізична неміч
– цьому перешкода.
10. Що ви можете сказати про дружбу
Феодосія Рогового з Григором Тютюнником?
Григір Тютюнник – духовний побратим Феодосія Рогового.
Їхня дружба із 60-х років. У листі до
Федора Тютюнника (свого племінника) Григір прохав познайомити його з тим
чоловіком, який в одному із оповідань написав, як літературний герой ніс на шиї
воляче ярмо (після ліквідації самих волів колгоспною владою), а ланцюг ярма
видзвонював в такт його кроків. Тим чоловіком-письменником і був Феодосій
Роговий. Відтоді вони товаришували-дружили. Тривало це до самого трагічного
відходу Григора у 1980 році.
11. Чи відвідували вони один
одного?
Батько часто зустрічався з Григором у Києві, Полтаві (у трьохкімнатній квартирі Ф.Рогового,
яку він, врешті, вимушений був полишити), у Шилівці, у Мануйлівці… Рибалили
разом на Пслі, який, мабуть, нагадував Феодосію Роговому його рідну Сулу.
Він не один раз запрошував Григора Тютюнника до Устимівки. Тут вже влада
не «прогавила» цього. Як пригадує дочка устимівського дільничного міліціонера
(він був кумом Ф.Р.), що йому доручали встановити підслуховуючий пристрій у
хаті Рогових, щоб чути бесіди можливого візиту Тютюнника. Так глобинська влада
(чи тільки вона?) «піклувалася, щоб чого не вийшло»… Тут згадується Шевченкове:
«Раби, підніжки, грязь Москви…»…
12. Чи бував батько в Мануйлівці?
Бував завжди, коли там
гостював-господарював у тещі Григір.
Інколи разом працювали: зокрема, над перекладом оповідань книги Василя Шукшина
«Калина червона». Феодосій Роговий переклав кілька із них.
13. Що ви мали на увазі, коли
говорили, що Григір Тютюнник багато зробив для появи роману «Свято останнього
млива» книгою?
Григір Тютюнник ревно оберігав рукописну
чистоту і правдивість роману «Свято останнього млива» у випадках, коли різні
критики-цензори-чиновники (є серед них і глобинсько-столичні імена, на жаль);
підтримував Феодосія у боротьбі за вихід роману книгою. Він перший повідомив (у
1980 році), що книга «йде». На жаль, він сам до цього не дожив…
З дядьком Дмитром Луковичем Роговим. 1955 рік. с.Пугачівка.
Немає коментарів:
Дописати коментар