Бібліотечна планета

 

Неперевершений знавець народного життя –

Іван Нечуй-Левицький

 

«Мабуть, після Тараса Шевченка черкаська

земля не давала таланту більшого, ніж

талант Нечуя-Левицького. Він

заслужив звання Народного письменника.

Вищої похвали бути не може»

Олесь Гончар

 

  Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище – Левицький; 1838–1918) – український письменник, публіцист і перекладач. Увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози. Увів в українську літературу нові теми й мотиви, створивши низку високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей про долю українського народу другої половини XIX століття, життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних із рідних осель на фабрики та рибні промисли.

 

 Цікаві факти із життя Івана Нечуя-Левицького

 

 - Майбутній письменник народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині в родині потомственого священика.  Любов'ю до літератури І.С.Нечуй-Левицький завдячує батьку - той не любив хазяйнувати, а був затятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священником, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісня та обряди. Мав удома багато праць з історії України, зокрема, рукописних. Через батька Іван познайомився зокрема із творістю Шевченка.

 Мати неписьменна, але чутливої душі: не могла дослухати до кінця житія якогось святого й плакала, а малий Іван услід за нею. Коли Івану йшов 13-й рік, його мати померла. Вона двічі народжувала двійню і це підірвало її здоров’я.

  -Перші ази науки хлопчина здобув у батьковій школі, яку той організував для сільських дітей.

 -Самостійно вивчав німецьку й французьку мови, опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови.

  -Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника.

  -Нечуй-Левицький мав низку дивацтв, наприклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним й тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.

  - 25 років віддав Нечуй-Левицький педагогічній праці. Він мав неабиякий вплив на молодь, пояснював учням, серед яких було чимало українців, що минуле народу не слід забувати.
  -Упродовж 1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував восьмитомне видання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шевченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.

  -Самотній, у голоді та холоді, І. Нечуй-Левицький помер у 1918 р., на 80-му році життя, у будинку для престарілих. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

 

Основні твори І. Нечуй-Левицького

 

Нечуй-Левицький І. Баба Параска та баба Палажка: Оповідання.

– К.: Молодь, 1996. – 96 с.

Нечуй-Левицький І. Гетьман Іван Виговський: Повість. К.:

Школа, 2006. – 272 с. – (Серія «Україна крізь віки»).

Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я: Повісті. – Харків:

Фоліо, 2005. – 351 с. – (Укр. класика).

Нечуй-Левицький І. Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван

Виговський: Історичні романи. – К.:Дніпро, 1991. – 511 с. – (Б-ка

історичної прози).

Нечуй-Левицький І. Старосвітські батюшки та матушки:

Повість-хроніка. – К.: Дніпро, 1985. – 356 с.