Бібліотечна планета

 

Самійло Величко – козацький літописець з Полтавщини, який першим виклав історію української козацької держави

 

 Перша презентація повного видання літопису Самійла Величка відбулася 14 жовтня у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська Столиця». Канцелярист гетьмана Івана Мазепи писав її протягом 30 років три сторіччя тому. До цього часу літопис ніхто не досліджував, оскільки він зберігався у Санкт-Петербурзі. Лише коли копії оригіналу викупив Гарвардський університет, він потрапив в Україну.

 

 Масштабна праця Величка дозволяє кожному з нас зануритися у події козацького періоду історії України, переосмислити безліч історіографічних міфів та дізнатися про те, чим ще ми можемо пишатися.

Твір Самійла Величка — цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України.

 

Друкували та упорядковували літопис Самійла Величка протягом року.

Тепер, за словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, будуть працювати над тим, аби Літопис Самійла Величка потрапив до полиць українських бібліотек. Наразі його наклад тисяча примірників. В планах також видати ще два томи про те, як працювали над дослідженням історики.

 

 

  ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. Самійло  Величко – автор наймонументальнішого твору вітчизняної істо­рично-мемуарної прози XVII-XVIII століття, першого  систематичного викладу  історії української козацької держави. Він розкриває па­нораму української дійсності за період 1647-1700 pp., міжнародне становище та дипломатичні зв'язки України, детально відтворює як ключові, так і другорядні історичні події. Сам літописець наголошував на тому, що його твір - це цілісне «сказаніє», велика життєва легенда про героїчне минуле  українського народу. У центрі уваги автора - Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.

Відомостей про  життя та діяльність Самійла Величка збереглось небагато. Він народився на Полтавщині в козацькій родині. Навчався  у Києво-Могилянській академії, де оволодів німецькою, польською, латинською мовами. У 1690 році став канцеляристом у генерального військового писаря Василя Кочубея. Близько 1704 року перейшов на службу до Генеральної військової канцелярії, де мав доступ до багатьох секретних документів уряду гетьмана Івана Мазепи.